промова
Мистецька промова не може бути одновимірним, поверхневим "привіт, я мисткиня! як справи?" Це має бути забарвлене вашим біографічним досвідом, який ви робите з собою, у своїй родині, місті, субкультурі... коротко кажучи: у будь-якому середовищі. Це включає певні мистецькі епохи та соціо-політичні клімати, які митець ніколи не ігноруватиме під час створення. Оскільки все знаходиться в постійному, нестримному прогресі, мистецтво має намагатися «розповісти» принаймні трохи мудрості. Художник працюватиме над свободою вираження. Ви стаєте художником, як правило, тому, що ви нон-конформіст, хтось, хто сміє говорити те, що інші люди намагаються ігнорувати або приховувати. Oбов'язок художника* полягає в тому, щоб зіграти «дослідника» остаточної істини, яка ніколи не буде однаковою для різних митців, хоча їхні реалії можуть пересікатися або принаймні лежати близько одна до одної. У більшості випадків з'явиться "АЛЕ". "АЛЕ" - це, зрештою, спроба побачити щось з іншої точки зору.
Не змінювати свою точку зору означає бути неосвіченим.
Бути неосвіченим означає обмежувати себе.
Також канали сприйняття художника не є одновимірними. Крім каналів, унікальних для кожної людини (наприклад звуковий, візуальний, тактильний, запах, смак), художник зможе осягнути"VIBE". І в кращому випадку художник зможе перекласти цей "VIBE" через твори мистецтва. Тому митець*мисткиня у більшості випадків зацінить тих, які намагаються зрозуміти його*її як цілісну особистість. Для будь-якої душі - мистецтво - це ліки.